|
Click pentru download:
Aspecte din fauna şi flora zonelor cercetate în proiectul "Împreună pentru ocrotirea mediului"
експерти групи здійснення проекта зробили дослідження над флорою і фауною у слідуючих місцях:
1. Субтермофільний пункт Батарська Могила
Це вершина , що представляє одного із останніх високих виступів Оашських Гір на заході ,в напрямі Сомешської Низовини . Знаходиться приблизно на 2,5 км. Південь-Південь –Схід від центра села Батарч.Висота Могили-396 м .
Дренована річкою Батарч .яка тече на південь , а після злиття з річкою Тарна вливається прямо в Тису.
Головна вулканічна порода-андезит.
Характерні для території грунти це: камбігрунти , іменно кислокоричневі ,відповідно скелетні андогрунти.На основі Могили знаходяться псеудоглейзовані білясті лувігрунти .
Власне кажучи ,досліджене нами місце , особливо інтересне з фаунистичної та флористичної точки зору, будучи розміщене приблизно на 300 м.висоти. Тут схил стрімкий ., містами дуже стрімкий, мінливо між 30-70 градусів. Експозиція схилу-південна відповідно південно-західна.Містами знаходяться скелясті пояси.У багатьох містах ,на скелях, бракує грунт, а порода – мати, андезит, на поверхні має червонявий колір будучи прямо печений сонцем. Рослини ростуть у тріщинах скелів, а останки поверхнів іноді населені мохами й лишайниками.
Ця територія знаходиться у зоні дубових лісів( Quercus petraea), які формують компактні ліси у сусідніх зонах.Містами поширились плантаціїї акацій.
Схилі міста Могили через тріщини скель завойовані сільвестрою сосною(Pinus silvestris), дуже толерантний вид з екологічної точки зору.Ця затінює містами площі на яких росла лише термофільна трав,яна флора
Місце дуже цікаве з ботанічної точки зору і було виявлене в 1980 роках музеографом К.Корачоні із міста Карей.Тимчасом колектував тут мікологічні матеріали і бухарестський біолог Г. Негрян.
Батарська Могила ,частинно, видатне азональне місце. де кантоновано ряд головних видів з фітогеографічної і навіть фітоісторичної точки зору.Здається, що це місце де трав, яна рослинність має значну давнину на південно-західних і південних схилях.Завдяки тому , що іноді схил дуже похилий,ліси не могли поширитись всюди.У скелясто-трав, яних містах домінує, взагалі, вид Festuca valesiaca.
Про флору і рослинність Батарської Могили довідались лише Корачоні(1994-1995рр) і Арделян та Мар,ян( 1999р.) без того щоб здійснити спеціальні , в цьому напрямі, дослід- ження.Дані зменшуються лише на відміченні кількох видів рослин із зони , з-поміж яких одні інтересні, як: Asplenium adiantum-nigrum, Dictamus albus, Seseli aseum, Veronica austriaca підвид bihariensis, Stipa cvassiculmis підвид euranatolica, Melica transsilvanica.
Відносно фауни безхребетних і хребетних цієї точки з ксерофільним характером відзначаємо відсутність конкретних дань у спеціальній літературі .
Поряд із серіями видів характерних зоні, ще від першої переїздки , відмічаємо і одні види специфічні термоксерофілам, як:Lacerta muralis і Lacerta viridis із плазунів та Pernis apivorus, Lanius collurio, Oriolus oriolus, тощо. з-поміж птахів.Констатується значна фауна метеликів, поки що недосліджена .
2. Субтермофільне місце Пустинна Гора із Віїле Турулунгулуй
Пустинна Гора становить також один із останніх виступів на захід у контакті Оашських гір з Сомешською Низиною.Підіймається зараз сусідства села Віїле Турулунгулуй ( комуна Турулунг) на висоті близькс 400 м .
Територія дренирована двома текучими водами, а іменно: на півночі-річка Турц, а на півдні-річка Тур.
Домінуючі грунти є камбігрунти, іменно кислокоричневі і андогрунти. Основна порода-андезит, який містами появляється на поверхні. Під Пустинною Горою знаходяться аргілувігрунти, а іменно коричневі лувічні.
Основна порода-андезит, який містами появляється на поверхні. Під Пустинною Горою знаходяться аргілувігрунти, а іменно коричневі лувічні.
На відмінність від Батарської Могили природні й напівприродні місця звідси більш фрагментовані.Вони появляються у формі ізольованих груп.Завдяки експансії плантацій акації, відповідно винограду, трав,янисті площі субтермофільного характеру значно зменшились. зіставшись більш незмінними ті, що вище 300 м.
Дерев,яна природна рослинність домінована дубом( Quercus petraea), яка формує компактні ліси.Натомість, трав,янисті місця доміновані, в більшій мірі, видом Festuca valeasiaca, але поширюються ценози із видом Calamagrostis epigejos, які позначують ступінь рудералізації трав,янистих місць.
Перші ботанічні колектування були зроблені тут 1980 р. К. Корачоні. Бухарест - ський біолог Г.Негрян здійснив і він,тут, мікологічні дослідження.Найважливіші доне- сення про флору цього місця відзначені К.Корачоні ( 1994, 1995 рр.) і Арделян та Мар,ян ( 1990р.).Ці відмічують як вид рослин характерних для зони такі:Arutericum ramosum, Odantites luteus( L-) Genista germanica, Ferulagj sylvatica, Lilium martagon, Iris aphylla підвид hungarica та Orchis mascula підвид signifera.
Фауна представлена в загальних рисах так, як і в поперелніх місцях. Спеціальна література запам.ятала одні дані про фауну метеликів( Bob, 1975) із зони, називаючи кілька видів, більшість загальних, як: Pandemis corylana, P.heparana ( Tortricidae) ; Emmelia trabealis, Noctua pronuba, Mythimna palleus, Grammesia trigrammica, Tarache luctuosa ( Noctuidae); Phragmatobia fuliginosa ( Arctiidae).
3. Болото Бребу або Мириуша
болото знаходиться на східній частині Цирі Оашулуй на території Чертезе,де Зливаються річки Мириуша і Валя Алби. Представлене місце находиться на висоті 650 м .
Територія болота . дренована річкою Валя Алби має зменшений похил у напрямі центра села Чертезе.Містами вода стоїть на поверхні, а, взагалі, покриваючий мусчіналь- ний шар повний води .
Типічні грунти для зони вміщені в групу камбігрунтів будучи представленими кислокоричневими грунтами. У долині сформувались болотисті грунти,містами торф,яні. Їх реакція –кисла: pH-5,5 .
Площа заболоченої території тоталізує ,приблизно, 8-10 га., які простягаються вздовж по напрямку: Схід-Захід русла Виї Албе. Містами, заболочені площі пошируються і впоперек досягаючи розміщення близько 350 - 400 м .
Взагалі, домінує трав,яна рослинність різнобарвлена кущами Salix cinerea.На за- хідному кінці заболоченої території сформувалась вільшина (домінує Alnus glutinosa), яка останніми десятиліттями частинно була зрубана .
На основі рослинності болото із Бребу має мезотрофний характер.Розміщене на ярусі букових лісів. Але, близько болотів, пошируються пасовиська.Здається, що в цьому місці не було лісів, навіть, і в минулих століттях, коли майже весь Оашський Басейн був покритий величезними буковими лісами .
Перші ботанічні дослідження були зроблені тут в 1970-1980 рр. Музеографами міста Карей ,частинно, і бухарестським біологом Г.Негрян .
Головні довідки про флору і рослинність цього місця зробили: Корачоні( 1995-2003-2004рр), Корачоні та Негрян ( 1986-1987рр.), Гергелі і співпрацівники (1981-1982) Арделян і Мар,ян (1999). Із цих робіт відділюється присутність в цьому болоті одних характерних видів рослин, як: Calla palustris, Carex lasiocarpa, Drosera rotundifolia, Iris silvica, Peucedanum Palustre, Dactyloriza majalis .
Безхребетні не були зовсім студійовані, а хребетні, головно птахи, були досліджені лише панами Арделян і Береш( 2001р.), Арделян та Мар,ян ( 1999р.), які від- значають тут специфічний фауністичний комплекс:Dendrocopeta majoris- Arthetum trivialis,який охоплює типічні льодовикові реліктарні безхребетні й менш хребетні, як: Salamandra salamandra, Triturus vulgaris, T.montandoni, Lacerta vivipara, Vipera berus .
4. Болото Пояна Шилитрукулуй
Це місце поширенн на сході повіту Сату Маре на території комуни Чертезе, приблизно 11,5 км. У напрямі сходу центра села.
Находиться на висоті 350 м. Локалізоване на зовнішній околиці Гір Гутий будучи окружена поясом сосен. Тут простягається галява, яка займає близько 10 га.На основі зроблених карт , ще в ХVIII-му столітті мохна констатувати , що ця територія буда без лісів, навіть 200-250рр. тому назад.Здається, що трав,яна рослтнність звідси є дуже давнвтому що на Пояні Шилитрукулуй сформувався дуже складний рослинний килим, який поьребував дуже довгтй час для формування.
В цьому ізольованому місці кантоновано ряд видів рослин з розділовим виразним ареалом. Цей вид тим більш очевидний, чим многі гірські елементи, які ростуть тут розміщені на краї ареалу їх поширення .
Пояна Шилитрулудуй була каналізована ще в першій половині ХХ-го ст. Сліди канав, які сьогодні майже цілком сіли на мілину, ще лосить добре розрізняються. Без сумніву, ці атропічні ставлення ьали негативний вплив на продовження одних діркісних видів.
В цій зоні домінують камбісоли, спеціальні кислокоричневі. На території цього болота вегетативний субстрат сформований із торф,яного моху (Sphagnum), легко випук-лий . Цей факт характерний гірським тіновам, де появляються власні оліготрофні болота. Без сумніву, можно включити в цю категорію і болото із Пояни Шилитрукулуй-єдине комплексне болото цього виду на території повіту Сату Маре. На його поверхні знаходять-ся відносно мало води , але грунт зараз всюди мокрий.Хімічна реакція-кисла:pH-5,5 .
Ботанічні матеріали колектовані із Пояни Шилитрукулуй знаходяться в Гербарії музея із Карей будучи цитовані Корачонієм ( 1995. 2003-2004рр), Корачоні та Негрян (1986-1987рр), Гергелі та співпрацівники (1981-1982рр.), Арделян і Мар,ян (1999р.) В цій гербарії знаходяться види рослин характерні тіноавелам,як: Scheucheria palustris, Vaccinium oxycoccos, Erioforum vaginatum, Carex flava, C.echinator, Manyanthes trifioliata, Sphagnum maggelanicum, Succisa pratensis.
Фауна хребетних із Шилитрука іф Бреба були досліджені рами лише 2007 р. в рамках цього проекта .Відкривши характерні тіноавам види ми зустрінули і карпатського трітона (Triturus montandoni), ендемічний вид для Східних Карпат .
5. Болото Пояна Бразілор
Це оліготрофічний тінов продовжерий перехідними болотами ( мезотрофічні) вздовж джерел. В оліготрофічні торф,яні частині-з реліктичними тіпічними рослинами знаходиться Picea abies окружлена поясом Pinus montana( муго).Цей яловець вважається одним із найнижчих місць яловиці з країни й з Карпатських гір на висоті лише 980м на поверсі бука.Соснова енклава має аутохтонну оригінальність .коли ті інші ялинки з цього плоскогір,я штучно насаджені.Присутність яловиці й соснів на цім тінові, також виняток між марамороськими тіновами.За Е.Поп, цей тінов має шар торфу максімальною товщиною 2,3 м. і з цілою кількістю торфу , приблизно, 55.000 кубічних метрів.Утворення торф,яного шару почалося в період сосни .
Тінов Пояна Бразілор розміщений на західно-північній частині Румунії на вул- Канічному ошансько-марамороському плоскогір,ї , на внутрішній стороні Східних Карпат .
З адміністративної точки зору знаходиться на території повіту Марамуреш і належить комуні Джулешть.
Вулканічне плоскогір,я Оаш-Марамуреш,де знаходиться Пояна Бразілор, належить північній стороні гори Ігніш маючи ідентичну генезу з цією горою:вулканічні вибухи розгортані в трьох фазах у неогені.Складені різних видів андезитських порід.
Орографічна сучаснс форма плоскогір,я формувалась завдяки зовнішних агентів. Внаслідок цих агентів моделяторів сформувались на плоскогір,ях лав зсувні зони окружлені підгірками з окружленими хребтами в яких збираються вода осадків перетворюючи ці площі в болота.Ширина тінова-3 га. Поверхня болота має плоску форму з малим нахилом до злиття тих двох рукавів струмка .
Клімат місцевосці , взагалі, холодніший і мокріший за останок Марамороської Низовини.Взимку багато снігу.За даними метеорологічних станцій із Кавнік і Бая Маре річна медія осадків тут-1170 мм., а багаторічна медія температури-+ 4-5 гр.Ц .
Пояна Бразілор розміщена між двома рукавами джерела Виї Бразілор, які з,єднуються переходячи в продовженні плоскогір,я і прострімлюючи його край вузькою долиною з скелястими стінами-Кеїле Титарілор-вливаючись в річку Мара.
Флора і тіпічна рослинність тінова охоплює , крім дерев,яних видів ( яловиця. сосна), розміщені на торф,янім сфагнеті в меншому трав.яному шарі з торф.яним мохом Polytrichum sp,і рогози та кармофіти груповані в різних рослинних асоціяціях .
Перший ботаніст , яиий довідався про існування одного тінова в Пояна Бразілор був Г. Ласло (1915 р.), а про існуиання пояся яловиці та сосни на найнижчій висоті із країни дізнаємося від Е. Поп (1942р.), Дяконяса. Соран і Бошкаю ( 1958 р.) залічує 13 видів кармофітів із Пояни Бразілор, як:Caltha palustris підвид laeta, Carex canescens, C.pauciflora, C.stellulata, Homogyne alpina, Juncus conglomeratis, Viola epipsila, Leucojum vernum, Lychnis flos-cuculi, Molenia corulea, Nardus stricta, Picea excelisa, Potentilla tormentilla .
Інші види рослин згаданих в слеціяльній літературі для Пояни Бразілор такі: Pinus montana ( Флора Румунії); Polytrichum strictum і Licopodium inundatum в трав,яних асоціяціях Sphagneto-Erioporethum vaginati ( Поп, 1960) ;реліктарний вид Trientalis europaea, загрожений зникненням ( Штефуряк, 1979 р.) .
Про біофлору цього тінова маємо дані , які завдячуються панам Борос і Вайда ( 1967 ) і Якоб (1998р.).в першій роботі відмічені слідуючі види мохів із цього тінова:Calypogea Neesiana, Dicranella cerviculata, D. palustris, Rhocomitrium protensum, сім видів Spaghnum .
Нарешті , Петерфі й Момеу ( 1985р.) перелічують в оліготрофному болоті із Пояни Бразілор 54 таксони специфічниж водоростів .
Фауна безхребетних була досліджена нами і в минулому ( Арделян , Береш, 2000 ). а а малі савці Мураріу ( 1998).Це зона з різними хабітатами-болото, потоки ,гущі яловиці, соснові ліси-такм чином і фауна жребетних ріноманітна. Тут знаходимо у вологім середовищі потоки і болота. Були ідентіфіковані два види риби:місцеві пструги ( Salmo trutta fario) і східний згливок ( Cotus poecilopus),уразливий вид в Румунії і з дуже обмеженим ареалом .
Присутні види амфібій із тривалим населенням( Rana dalmatina,Salamandra salamandra). Більша частина видів необхідно протеговані . як в Румунії, так і в Европі .
З-поміж плазунів .крім двох видів ящірок, наявна гадюка (Vipera berus).
З-поміж птахів згадуємо ,по-перше , види пов.язані з лісовим та вологим середовищем.Тут були знайдені й водяні безгніздні птахи ,які посищають зону щоб здобути поживу або під час пасажа ( сіра чапля-Ardea cinerea).Гущавина яловиці захищають специфічних птахів,як: Prunella modularis або вид Phylloscopus sp..
З-поміх великих ссавців .які лише проходять в зоні відмічаємо ведмедя й вовка, фауна малих ссавців.із яких нагадуємо Neomys anomalus та Myoxus glis .
Болото Пояна Бразілор було заявлено як Ботанічна Резервація різними рішеннями Марамороської Повітової Ради. В майбутньому слідує поширення площі ре-зервації із зоною тампоню .
В останній період, хочай була заявлена як Природна Резервація .констатувались занепадання ,як від кліматичного нагрівання . повторюваної суші кожного року, так і від негативних антропо-зоогенних впливів . |
